За колодою, за дубовою,
Там козиниї роги.
Коровайниці, добриї жони,
Позадирали ноги...
Піч наша регоче,
Короваю хоче,
А припічок усміхається,
Короваю сподівається.
А лавки дриґають,
А вікна моргають...
Короваєва пара (мабуть, натяк на вогонь)
По припічку грала,
Під піч заглядала,
Чи є в печі місце
Короваєві сісти?
А в нашої печі
Срібниї плечі,
Орловиї крила,
Щоб коровай гнітила.
Поцілуймося
Хто кому рад.
(Чуб., №№ 498, 501, 545, 546, 550, 555, 572; «Степ», стор. 225).
Потім ставлять діжу на місце, а коровайниці жартома гризуть (sic!) край ночов, де вони спочатку розчиняли тісто. Дають ще раз їсти, і за столом увесь час знову співають. В одній пісні говориться, «що на скотарні дві телиці, а ми дві коровайниці, йдемо спати на печі, щоб коровай стеречи, аби янголи не прийшли його забрати». Другий варіянт цієї пісні говорить про конечність стерегти коровай,
Щоб хлопці не вкрали
І за дунай не задали.
В цих піснях, коли говориться про воду, користуються завше архаїчним виразом, вживаючи слова дунай.
Пісні, що мають архаїчний характер, відзначаються особливою веселістю. «Дайте мені чарку вина,— співають коровайниці,— я її вип'ю, дайте мені другу — вип'ю й її, дайте мені третю, спробую й третю; дайте мені всі двадцять чотири, і тільки тоді я відчую, що всі мої сили вернулись до мене».
Коли чарки налиті, батько й мати п'ють до молодої, бажаючи їй, щоб вона була «сильна й здорова, як вода, весела, як весна, багата, як земля». •
Коли коровай спікся і час його виймати з печі, співають:
Де тиї ковалі живуть,
Що золоті сокири кують;
Ковалю-коваленьку,
Скуй мені сокироньку;
Будемо піч рубати,
Коровай добувати.—
Бо він у печі так виріс, що його вже годі так витягти. Коли коровай вийнято з печі, у нього питають:
Де ж ти був,
Що ти чував,
Святий короваю?
— Бував же я,
Чував же я
Місяця з зорею —
Цебто молодого та його суджену
(Чуб., № 584).
Ще раз вихваляють коровай, як даний Господом Богом; про нього кажуть:
Ясний, красний,
Як місяченько,
Як яснеє сонечко.
(Чуб., № 598).
Потім кладуть коровай на віко діжі, застелене навхрест двома вишиваними рушниками, ставлять віко на голову молодиці, і вона несе його до комори
В хаті у молодої. Другорядна роля релігійної церемонії.
В день шлюбу, що його звичайно призначають на неділю, молода та молодий зрання зостаються кожний у себе вдома, готуючись до цієї церемонії. Молодий вбирається; роблять також і в його хаті коровай, ставлять гільце, потім староста, перехрестивши двері палицею, веде молодого у двір.
Всі присутні стають в коло, і мати молодого кропить його свяченою водою; після того молодий низько, аж до землі, вклоняється всім присутнім, кожному окремо, не виключаючи й зовсім маленьких дітей. Потім він іде до молодої в супроводі цілого свого товариства.
Обряд, що має далеко більше значення, виконується в той час у хаті молодої: розплітають їй косу, розпускають їй волосся, що вона його мала досі старанно заплетене в одну косу. Цей звичай відповідає стародавньому звичаєві обстригати волосся. При цьому обряді поводяться таким способом: на середину хати ставлять діжу, покривають її найчастіше кожушиною і на неї садовлять молоду. Староста благословляє косу розплітати. Тоді брат молодої, коли вона має ще нежонатого брата, підходить до неї і починає їй розплітати косу. Коли молода не має нежонатого брата, його може замінити нежонатий брат у перших. Дуже мало таких місцевостей, де це має робити батько молодої. Иноді також бояре беруть участь у цьому обряді, розплітаючи косу дівчини'кінцями своїх палиць. Після того, як косу розплетено, до молодої підходять дружки, щоб розчесати їй волосся, і роблять це, мастячи його маслом та медом (цей звичай також спостережено в індусів періоду Вед). Потім чіпляють в волосся молодій багато монет, подарованих од молодого, а також окрайчик хліба, а батько молодої, тітки та сестри в перших додають кілька головок часнику як талісман, що охороняє проти всякого лиха, що може трапитись. Потім заплітають, як і раніше, волосся в одну косу й укладають його на голові на кшталт вінка . Це востаннє молода носить дівочу зачіску, її мати кладе їй на голову останній вінок, який вона має дістати.
