Після цієї церемонії починають виряджатись у дорогу. Пісні, що їх співають тоді, не залишають жадного сумніву щодо архаїчного характеру цього походу, до якого потім додано новіші риси дружини, а ще пізніше— елементи козачі: «Темна хмара небо криє, дощик накрапає, йде Івашко до Марусі, як мак процвітає». «Жених іде до невісти, як місяць до зірки».
На соколовому полі
Злетілися соколи;
Межи ними соколонько,
Межи ними сивесенький,
Крилоньками махає,
Летітоньки гадає,
В темниї лісоньки,
Межи чорні галоньки;
Там му галонька мила,
Го му гніздечко вила,
Вила, перевивала,
Вінком пообкладала.
(Чуб., № 853).
«Коні стоять в загороді, копитами в соломі, а ногами у золоті».
Сипте пшеницю в нові корита,
Коні Івашка кормити.
Поїдемо в велику дорогу,
До мого тестенька, слава Богу.
А в мого тестенька троє ворітець:
В одні ворітці місяць засвітить,
В другі ворітці сонечко зійде,
В треті ворітці молодчик в'їде.
(Чуб., № 855).
«Серед поля широкого село стоїть, в тому селі вогні горять; коло вогню ковалі кують коней боярам». «Козаченько сідлає коня, збираючись на полювання до лісу зеленого; з того лісу він подасться до села, де живе дівчина весела». «Хлопці говорять старості, що вони поїдуть через поля широкиї, через води глибокиї, за ліси темниї; просять його не забути шаблі блискучої: ми зрубаємо ліси, поставимо мости через море, ми пройдемо за море, знайдемо там молоду дівчину» .
Ой заграно, забубнено ранейко, Ой зберайся, князю Івасю, борзейко, Та поїдемо тихим дунаєм до замку, Постаємося во три рядочки на ґанку, Там будемо білий камінь лупати, Чей би сьмо могли молоду Марусю пуймати.
(Чуб., № 839).
Чотирі коні ворониї впряжено до воза,
Я вдягну свого віночка і піду шукати
молоду дівчину аж до Межибожа.
Сто та двісті дівчат на ярмарці в Межибожі,
але не кохаю ні одної з них, >
бо там нема моєї суженої;
я пущу віжки моїм чотирьом коням
вороним і з вінком на голові поїду
до Крупина,— там дівчата веселі, а
я кохаю Марусю, бо вона до вподоби і Господу Богу .
Инші пісні дають повне уявлення походу князя на війну, але цей похід має на собі риси пізнішого вже часу. Хор радить князеві «добре кувати коня», а боярам «не витрачати грошей жінкам на оздоби», а подбати добре про вози, бо їхати прийдеться по лихих дорогах. Мати дев'ять разів пече хліб для цієї експедиції, а батько дає 100 коней на 20 возів. Князь нагадує боярам, щоб добре вирядились у дорогу, обдивились своїх коней, одежу та зброю.
В неділеньку рано
По всім селу заграно,
Заграно, забубнено,
Бояри побуджено.
— Встаньте, бояри, встаньте,
Сами ся убірайте,
Бо поїдемо ранком
Попід високим замком,
Будем замки ламати,
Марусеньку доставати...
(Чуб., № 822, 826, 839, 844).
Нарешті поїзд виряджений. Молодий князь од'їжджає в супроводі своїх бояр; перед ним несуть весільний прапор. На дорогу мати, що його, як говориться в пісні, «на світ породила, місяцем повила, сонцем оперезала», висловлює йому добрі побажання, а батько, який добре знає, що висилає сина в небезпечну путь, радить йому бути обережним, а особливо:
Не пий, синойку,
Першого напоєнку,
Ой вилий же го...
